Як говорити з ветеранами та ветеранками про бойовий досвід
Для багатьох ветеранів та ветеранок перехід з поля бою до цивільного життя сповнений численними викликами. Повертаючись до цивільного життя захисники та захисниці часто замикаються в собі та не звертаються по допомогу, зокрема щодо вирішення ментальних чи матеріальних проблем.
Проте психологічна підтримка дає змогу усвідомити й опрацювати травматичний досвід, знайти спільноту людей з подібними переживаннями, що зменшує відчуття ізоляції. Звернення по допомогу не тільки сприяє особистому відновленню, але й стає прикладом для інших ветеранів, які потребують підтримки, але бояться або не знають як зробити перший крок.
Фахівці онлайн-платформи Veteran Hub зібрали короткі поради для налагодження комунікації з ветеранами та ветеранками та розповіли про питання, які їм обов’язково потрібно задати, а яких точно варто уникати в спілкування з учасниками бойових дій.
Тож, згідно порад про статус пацієнта варто питати прямо: «Скажіть, будь ласка, чи ви є або були учасником бойових дій? Чи комфортно вам говорити про свій військовий досвід зі мною?»; «Чи ви отримували поранення голови, що супроводжувалися втратою свідомості, втратою пам’яті, баченням «зірок перед очима», тимчасовим дезорієнтуванням?», «Чи ви отримували контузію?»; «Чи є у вас якісь труднощі з засинанням або загалом зі сном?»; «Чи відчуваєте ви зранку достатньо енергії?»; «Чи буває у вас прискорене серцебиття, тремтіння рук чи відчуття задухи без фізичних навантажень?»; «Чи бувають розлади травлення (діарея, дискомфорт у кишківнику) не пов’язані з харчовими отруєннями?»…
Якщо ви бачите, що пацієнт відкритий до спілкування і сам починає ділитися психологічним станом, то варто запитати чи достатньо в його житті різноманітного спілкування поза ветеранською спільнотою і чи трапляється так, що в нього виникають емоційні реакції, які важко контролювати або пояснити.
Однак при спілкуванні з ветеранами та ветеранками варто пам’ятати, що вони передусім є людьми, для яких бойовий досвід або досвід служби – лише одна з багатьох їхніх ідентичностей. І тут важливо дотримуватись базових етичних норм та не ставити питань, які могли б образити будь-яку іншу людину, байдуже, чи має вона бойовий досвід.
Згідно порад фахівців в бесіді з ветеранами варто уникати наступних запитань: Ти когось вбивав? А скількох ти вбив?; Ти бачив як хтось помирає?; Що було найгіршим на службі?; Радієш тому, що повернувся?; Коли бойові дії закінчаться?; Коли обміняють наших полонених?; А ти привіз якусь зброю? Як це – вбивати?; Там страшно було?; Чи вистоїмо ми в цьому конфлікті?; Як місцеві ставились до вас?; По тобі стріляли?; Ти стріляв в когось?; Ти бачив якісь відірвані частини тіла?
Окрім того, недоречними будуть і деякі висловлювання, що принижують гідність, знецінюють досвід або можуть викликати бурхливу реакцію у ветерана чи ветеранки та сприйматись як образливі, на кшталт: «Я теж збирався/лась піти служити, але…», «Ви пройшли жахи війни», «Скоріше б те все вже закінчилось», «Знаю “Степана”. Він після фронту став диким», А я чув/ла що в зоні ато твориться…», «Кому те все потрібне…», «Ми вас туди не посилали», «Я взагалі не розумію, що це відбувається – завжди мирно жили», «Росіяни наші брати, ми один народ»… Також не варто підіймати політичні теми та давати оцінку політичній ситуації.
Цей список не є вичерпним і якщо вам потрібно більше інформації, ви можете звернутися по поради до фахівців Veteran Hub https://veteranhub.com.ua/, https://www.facebook.com/VeteranHubUa