Як вчасно розпізнати суїцидальні наміри у ветеранів та запобігти самогубствам?
10 вересня відзначався Всесвітній день запобігання самогубствам, тож темою організованого Центром громадського здоров’я вебінару стали самогубства, проблематика, міфи, запобігання та алгоритм реагування.
Так, Тетяна Сіренко, заступниця директора ДЗ Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України, розповіла про проблему, яка, безумовно, є важливою для нашої країни, – самогубства серед ветеранів. Вона наголосила, що на сьогодні не існує достовірної статистики суїцидів серед ветеранів та військових. Адже ми перебуваємо у стані війни, й оприлюднення такої інформації може бути досить небезпечним для суспільства, каже Сіренко.
Самогубства серед ветеранів пояснюються тим, що вони мають досить високу концентрацію травматичних досвідів. Тож буває дуже складний процес адаптації після війни, коли багато чого залежить від суспільства.
«Для більшості ветеранів суїцид – це благання про допомогу, яке часто ніхто не чує… Тут, власне, такий важливий меседж до всього суспільства: ми маємо навчитися чути й розпізнавати ці ризики у ветеранів, а також діяти», – пояснює Тетяна Сіренко.
Одне з досліджень, проведених у США, свідчить про те, що майже кожен, хто серйозно думає про самогубство, так чи інакше дає зрозуміти оточенню про свій намір. Самогубства не виникають раптово й непередбачувано, вони – остання крапля в чаші поступового погіршення адаптації. Суїцидальними людьми у цілому керують амбівалентні почуття: вони відчувають безнадійність, водночас сподіваючись на порятунок.
Ірина Іванчук, координаторка компоненту психічного здоров’я Центру громадського здоров’я звернула увагу на проблеми зі здоров’ям як фактором ризику самогубств. Згідно із дослідженнями, поширеність самогубств у 2-3 рази вища серед осіб, які мають хронічний больовий синдром порівняно із загальним населенням; думки про самогубство зросли під час COVID-19 на 12%; від 2,2% до 8,4% усіх смертей серед хворих на туберкульоз – самогубства; 3,9% осіб з мігренями намагалися вчинити самогубство; 12% – поширеність суїцидальних думок серед осіб, які пережили інсульт. Крім того, психічні захворювання підвищують ризик самогубства.
«Якщо ми говоримо про суїцидальні тенденції ветеранів, маємо бути уважними у важливі дати – річниці, дати загибелі побратимів й т.д.», – каже заступниця директора ДЗ Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України.
Мотиви суїцидальної поведінки ветеранів:
- Крик про допомогу
- Уникнення нестерпного (нестерпність повернення до цивільної реальності, труднощі з адаптацією, хронічні болі)
- Протест, помста, покарання
- Жертвопринесення (був такий випадок в Україні, коли ветеран вдався до самоспалення)
- Самопокарання (відчуття провини того, хто вцілів)
- Возз’єднання (може бути адресоване загиблим побратимам)
Причини самогубств серед ветеранів:
- проблеми з адаптацією (тут дуже важлива підтримка суспільства);
- непорозуміння в родині, порушення прив’язаностей (наприклад, коли дружина з дітьми за кордоном);
- міжособистісні конфлікти в армії;
- страх відчуження, самоізоляція;
- почуття провини;
- знецінення.
Що робити, коли людина говорить про самогубство
- Ставте прямі запитання, можете уточнити певні деталі (але не перераховуємо методи самогубства, не підштовхуємо до нових ідей).
- Не залишайте її наодинці.
- Співпереживайте, проявляйте емпатію та зацікавленість.
- Будьте уважними до цієї людини.
- Складіть план безпеки: поговоріть з людиною, що вона робитиме у разі загострення ситуації, кому вона може зателефонувати.
- Забезпечте людині доступ до допомоги: розкажіть про те, що психолог може допомогти, спрямувати на консультацію до фахівців.
Якщо людина говорить про самогубство: чого не можна робити
- Не уникайте її. Якщо ви вже почули про намір людини вчинити суїцид, не можна вдавати, що цього не сталося.
- Не знецінюйте та не провокуйте. «Серед ветеранської спільноти буває присутня провокація та знецінення. Тобто знецінювати, це коли кажуть: «Та забий, та не парся, у тебе руки-ноги на місці». Або: «Та ти ж вижив, маєш радіти життю». Не можна цього говорити!» – наголошує Тетяна Сіренко.
- Залишати сам на сам з проблемами. Ми маємо або підтримати людину самі, або залучити професійну допомогу, групу підтримки, ветеранську спільноту.
Анастасія Глазкова, головна менеджерка Lifeline Ukraine, координаторка гарячої лінії з превенції суїциду і підтримки психічного здоров’я, під час вебінару нагадала номер, за яким українці можуть отримати психологічну допомогу, – 7333 (безкоштовно з будь-якого оператора).
Крім того, ви можете звернутися до свого сімейного лікаря щодо проблем, пов’язаних з психічним здоров’ям. Надання психологічних послуг у закладах охорони здоров’я є безоплатним. Щоб знайти медзаклад, в якому приймає потрібний вам спеціаліст, зверніться до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77 або через контакт-центр Міністерства охорони здоров’я за номером 0-800-60-20-19.
Ольга Горбаньова, експертка Координаційного центру психічного здоров’я Кабінету міністрів України, розповіла на вебінарі про Всеукраїнську програму ментального здоров’я «Ти як?», однією з цільових груп якої є військові, ветерани та члени їхніх родин. «Ти як?» за ініціативи Олени Зеленської покликана навчити кожного піклуватися про своє ментальне благополуччя у складні часи.