Домашнє насильство – не приватна справа: як розпізнати та куди звертатися за допомогою

Домашнє насильство залишається однією з найбільш гострих соціальних проблем в Україні. За 2025 рік Національна поліція зафіксувала понад 103 тисячі звернень щодо випадків насильства. Близько 4 тисяч таких повідомлень надійшло безпосередньо від дітей. Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА наголошує: насильство – це не «сімейна сварка», а злочин, який руйнує фізичне та ментальне здоров’я людини.

Що таке домашнє насильство?

Це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються між родичами, подружжям або особами, які спільно проживають.

Важливо: релігійні переконання, традиції чи звичаї не можуть бути виправданням насильства або підставою для звільнення кривдника від відповідальності.

Медичні працівники часто є першими, до кого потрапляє постраждала особа. Тут важливо нагадати, що будь-яка постраждала особа має право на: безоплатну медичну допомогу та обстеження; документування ушкоджень, що є критично важливим для подальшого притягнення кривдника до відповідальності; направлення до психолога або спеціалізованих центрів підтримки.

Згідно з наказом МОЗ №109, медичні працівники мають чіткий протокол дій у разі звернення пацієнта з ознаками домашнього насильства:

1. Конфіденційне опитування: Розмову з пацієнтом слід проводити віч-на-віч, без присутності супроводжуючих осіб (особливо якщо є підозра, що супроводжуючий є кривдником).
2. Первинний огляд та допомога: надання невідкладної медичної допомоги та повна фіксація всіх тілесних ушкоджень у медичній картці (форма № 025/о або № 003/о). Опис має бути максимально детальним: характер травм, їх локалізація та давність.
3. Інформування пацієнта: лікар зобов’язаний поінформувати постраждалу особу про її права, заходи безпеки та надати контакти служб підтримки (гарячі лінії, шелтери).
4. Повідомлення органів: протягом доби повідомити Національну поліцію (102), якщо ушкодження загрожують життю або є підозра на вчинення кримінального правопорушення. Якщо постраждала дитина: негайно повідомити поліцію та Службу у справах дітей.
5. Кодування діагнозу: використання відповідних кодів за МКХ-10 (наприклад, серія кодів T74 – Синдроми жорстокого поводження) для коректної статистичної звітності.

Законодавство України передбачає механізми захисту постраждалих, зокрема: терміновий заборонний припис – виноситься поліцією на строк до 10 діб (зобов’язує кривдника залишити місце проживання постраждалої особи); обмежувальний припис – виноситься судом на строк до 6 місяців; адміністративна та кримінальна відповідальність – штрафи, громадські роботи або адміністративний арешт.

Якщо ви перебуваєте у небезпеці або стали свідком насильства, не мовчіть – негайно скористайтеся цими контактами:

• 102 – Національна поліція (екстрений виклик).
• 103 – Швидка медична допомога.
• 112 – Єдиний номер виклику всіх екстрених служб (працює навіть за відсутності мобільного зв’язку через застосунок).
• 15-47 – Урядова «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (цілодобово, безкоштовно).
• 0 800 500 335 або 116 123 – Національна «гаряча лінія» ГО «Ла Страда-Україна».
• 0 800 213 103 – Безоплатна правнича допомога.

Пам’ятайте: мовчання лише підживлює насильство. Звернення по допомогу – це перший крок до безпечного життя.