Безбар’єрність у дитячій реабілітації: підтримка сім’ї як ключ до результату

Коли йдеться про безбар’єрність у сфері охорони здоров’я, у фокусі зазвичай перебуває пацієнт. Водночас у дитячій реабілітації саме сім’я є щоденним партнером мультидисциплінарної команди та тим середовищем, у якому триває відновлення після завершення реабілітаційних втручань.

На цьому наголошує амбасадор безбар’єрності від Міністерства охорони здоров’я України, фізичний терапевт Сергій Худа.

За його словами, сім’ї, які проходять шлях реабілітації разом із дитиною, раніше стикалися не лише з емоційним навантаженням, а й із низкою організаційних викликів: складними маршрутами, нестачею інформації, потребою самостійно координувати допомогу, поєднувати процес відновлення з навчанням і вирішенням соціальних питань.

Безбар’єрний підхід у дитячій реабілітації передбачає, що сім’я має право на:

• зрозумілу та своєчасну інформацію про стан дитини, її реабілітаційний прогноз і подальші кроки;
• передбачуваний маршрут допомоги без необхідності самостійно шукати рішення;
• повагу до власного досвіду та партнерську взаємодію з фахівцями;
• доступ до освітніх і соціальних можливостей для дитини;
• узгодженість дій між різними системами підтримки.

Саме «Розвиток системи реабілітаційної допомоги» є флагманським проєктом МОЗ, що реалізується в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.

Ключове повідомлення у межах реалізації проєкту: «Безбар’єрність – це коли можеш пройти шлях реабілітації без перешкод», що відповідає головним засадам всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш», спрямованої на поширення засад безбар’єрності та залучення людей до творення країни без бар’єрів.