Онкологія під час війни: медична статистика та тривожні тенденції
У війни багато облич. Вона забирає життя миттєво – на фронті, під завалами, внаслідок ракетних обстрілів. А буває – повільно. Через невидимі, але не менш руйнівні процеси в тілі та свідомості людини.
Онкологія – ще одне обличчя війни. Фахівці вже б’ють на сполох. Бо рак не чекає на завершення бойових дій. Він продовжує забирати тисячі життів щороку, а зараз кількість нових діагнозів навіть зросла – особливо в прифронтових і постраждалих регіонах. Медики вже фіксують невтішну статистику: з початку повномасштабного вторгнення лікування онкохворих ускладнилось, а нових пацієнтів побільшало. Близько 33 тисячжителів Чернігівщини нині живуть з онкологічними захворюваннями. І щороку ця цифра зростає.
За повідомленням Чернігівського медичного центру сучасної онкології у 2022-му році в області зафіксували 3 377 нових випадків захворювання на рак, у 2023-му році вже 4 034, а у 2024-муроці – 4 172. Водночас Чернігівщина на третьому місці в Україні за рівнем онкозахворюваності. Причини – складні та багатогранні: демографічна ситуація, наслідки бойових дій, стрес, а також обмежений доступ до якісної високотехнологічної діагностики та кваліфікованих медичних послуг у віддалених або прифронтових громадах, котрі постійно обстрілюються.
Керівник Чернігівського медичного центру сучасної онкології Олександр Заїка підтверджує, що кількість звернень із запущеними стадіями раку зросла: «Ми щодня бачимо не лише медичні наслідки війни, а й її глибокий емоційний і соціальний відбиток на наших пацієнтах. Війна зробила їх менш уважними до себе. Люди тривалий час не звертаються до лікаря, бо бояться, не мають змоги чи просто відкладають це «на потім». Але рак не чекає. Затримка в лікуванні навіть на кілька місяців може стати фатальною. Ми бачимо зростання онкопатологій, особливо в громадах, які постійно перебувають під вогнем».
Міжнародні дослідження також підтверджують: війна створює умови для сплеску онкологічних захворювань. Так, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в зонах тривалих збройних конфліктів (зокрема в Сирії, Іраку, Афганістані) рівень діагностики та лікування онкології критично знижується, а рівень смертності зростає. Причини – зруйнована інфраструктура, ускладнений доступ до медичних послуг, хронічний стрес та погіршення загального способу життя.
«Коли мова йде про рак, час має вирішальне значення. Дослідження говорять про приблизно 3 600 додаткових смертей лише через чотиримісячну затримку лікування п’яти найпоширеніших онкозахворювань (колоректальний рак, рак молочної залози, рак легенів, рак простати, рак тіла матки). І це не цифри «десь там» – це наша реальність. У Чернігівській області кількість нових випадків онко щороку зростає, і ми вже третій регіон в Україні за рівнем захворюваності», – наголошує Олександр Заїка.
За словами українських медиків, після повномасштабного вторгнення багато пацієнтів перестали приходити на обстеження, щойно в них виникають перші симптоми.
«Ми бачимо пацієнтів, які могли б вилікуватися, якби звернулися вчасно. Але хвороба встигла зайти надто далеко. Тому на жаль зараз фіксуємо багато занедбаних випадків, – каже очільник онкоцентру. – Сьогодні наш головний меседж – не мовчіть і не зволікайте. Скринінг, консультація, вчасне лікування – це шанс на життя. І цей шанс все ще є, бо в нашому закладі працюють пріоритетні пакети ранньої діагностики програми медичних гарантій, котрі фінансуються державою».
Варто зазначити, що серед пацієнтів, які стикаються з онкологією під час війни, все частіше звучить питання: «Чи не спровокував мій хронічний стрес захворювання на рак?».
«Стрес сам по собі не є причиною онкології, але він створює сприятливий ґрунт для виникнення й розвитку хвороби, – говорить клінічний психолог Чернігівського медичного центру сучасної онкології Олександр Фіалковський. – Наш організм – цілісна система. Коли ми тривалий час перебуваємо в стані небезпеки – під обстрілами, у підвалах, у стані невизначеності – підвищується рівень кортизолу, порушується сон, змінюється харчова поведінка, загострюються хронічні процеси, формуються шкідливі звички. Імунна система слабшає, і тоді, коли в організмі вже були передумови до онкології, вона може активізуватись».
Також він наголошує, що навіть тоді, коли людина дізнається про свій діагноз, важливо дати собі право на будь-які емоції. Страх, злість, безсилля, сльози – це нормально. Але не менш важливо – не залишатися наодинці з цим. Саме підтримка дає людині сили боротися з хворобою та дарує відчуття, що вона не сама у цій боротьбі.
«Онкологія – це не лише про медичний діагноз. Це про страх, мовчання, боротьбу й перемогу. У час війни ми всі щодня стикаємося з випробуваннями – зовнішніми та внутрішніми. І наше здоров’я, особливо психічне та фізичне, часто виявляється під загрозою, – наголошують лікарі Чернігівського онкоцентру. – Ми не можемо обирати обставини, але можемо обирати, як на них реагувати: звертатися по допомогу, не зволікати, піклуватися про себе та тих, хто поруч».