Боролись! Боремось! Поборемо!
Саме під таким гаслом відзначається цьогорічний День захисників та захисниць України. Також сьогодні відзначаються християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці – покровительки українського війська та День Українського козацтва.
Розпочата росією війна у 2014 році, а потім і повномасштабне вторгнення московитів 24 лютого 2022 року спонукали сотні тисяч українців різних професій та роду занять узяти до рук зброю і стати захисниками рідної землі.
Водночас цей феномен не є виключно сучасним явищем. Як повідомляє Український інститут національної пам’яті, ми маємо приклади з нашого минулого, коли українці масово підіймалися на збройну боротьбу за право на свободу та ідентичність. Один із таких прикладів – історія Української повстанської армії. Ця військово-політична формація українського національно-визвольного руху прагнула відновити українську державність у час, коли світ був охоплений Другою світовою війною, а на землях України два тоталітарні режими – комуністичний і нацистський – коїли масові злочини. Доречи, сьогодні виповнюється 80 років від створення Української повстанської армії.
Наразі Збройні Сили та інші збройні формування України воюють з тим самим ворогом, з яким вела боротьбу Українська повстанська армія, оскільки в московії, попри декларативну зміну вивісок, століттями панує політичний режим, який за своєю суттю є імперським та авторитарним, а останніми десятиліттями набув чітких рис режиму нацистського.
Для українців сьогодні слова «захисник» та «захисниця» – не просто формальність чи красива фраза. Після 24 лютого 2022 року для всіх цивільних громадян України захист, який неймовірно дорогою ціною надають наші оборонці, – це те, що справді рятує від масових смертей, каліцтв, тортур, ув’язнень та переслідувань. Натомість у тимчасово окупованих містах і селах російський режим чинить злочини, які світ думав, що після Другої світової війни залишилися в минулому.
Цього дня ми віддаємо шану мужності та героїзму воїнів Збройних Сил України та інших силових відомств, ветеранів, добровольців, волонтерів, які захищають суверенітет і територіальну цілісність України у боротьбі проти збройної агресії російської федерації.
Також варто згадати і медиків. Вісім років війни під вибухами і розривами снарядів люди з небайдужими серцями вдень і вночі роблять свою нелегку справу: рятують наших воїнів, що зазнали поранень на фронті. А перед масштабним вторгненням два роки вели самовіддану боротьбу з пандемією коронавірусу. Не шкодуючи себе.
Військовий медик ризикує на передовій не менше за інших. Під час бою вся його увага сконцентрована на допомозі пораненому і він не в змозі іноді помітити зміну обстановки, чим і користується ворог. Людина з червоним хрестом часто потрапляє у ворожий приціл. На жаль, чимало військових медиків загинули внаслідок зазнаних поранень.
Сьогодні ми низько схиляємо голови, вшановуючи подвиг усіх наших героїв. Їхнє життя – це зразок патріотизму та відчайдушності, самовідданості, відваги та честі під час захисту рідної землі.