Щорічно 10 жовтня міжнародна спільнота привертає увагу суспільства до різних аспектів психічного здоров’я громадян. Нинішнього року Всесвітній день охорони психічного здоров’я спрямований на попередження самогубств та подолання проблеми поширення суїцидів.
Спеціалісти в області психічного здоров’я вже давно б’ють на сполох та порушують питання щодо гострої необхідності розробки ефективних програм профілактики самогубств, а також стратегії подальшого супроводу тих людей, які вже мали спробу піти із життя. На жаль, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожні 40 секунд хтось із жителів Землі свідомо йде з життя, вчиняючи суїцид. Щорічно близько мільйона осіб у світі вчиняють самогубство, тож недаремно Всесвітній день охорони психічного здоров’я нинішнього року присвячений саме цій проблемі.
Прикро, але Україна традиційно входить до десятки країн – лідерів за кількістю самогубств. Наприклад, за останні роки кількість суїцидів в нашій державі перевищила цифру у 20 випадків на 100 тис. населення.
Як запевняє завідувач центру лікування психосоматичних розладів, неврозів, межових та кризових станів та порушень психічного розвитку, центру психологічної реабілітації та лікування учасників АТО/ООС КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», головний експерт з психіатрії Управління охорони здоров’я ОДА Валентин Скрипник, нині хвиля суїцидів спричинена кількома факторами, зокрема, зниженням економічного достатку, нестабільністю політичної обстановки, особистісною фрустрацією та відсутністю впевненості у завтрашньому дні.
«Крім того, сюди приєдналась ще одна категорія людей – нинішні та колишні військові. Адже на фронті діють зовсім інші закони і спосіб життя там значно відрізняється від того, який ведуть жителі на мирній території країни, – стверджує лікар-психіатр. – Мобілізація без будь-якої адаптації та «перехідного режиму» змусила молодих допризовників зіштовхнутися з надпотужними стресовими факторами. До самогубства більше схильні ті військовослужбовці, хто пішов на службу згідно з призовом, а не добровольцем. Щотижня в зоні бойових дій суїцид вчиняють 2-3 військовослужбовця, тобто з початку бойових дій на Сході близько 500 бійців наклали на себе руки (це без урахування демобілізованих). Тому очевидно, що дану тему необхідно активно висвітлювати, проводити інформування населення щодо такої небезпеки».
Спеціалісти розповідають: самогубство – це усвідомлений акт заподіяння собі смерті під впливом різних обставин, при яких власне життя як найвища цінність втрачає для даної людини сенс. Типовим перед спробою самогубства є «передсуїцидальний синдром». Так суїцидальна поведінка частіше спостерігається у хворих на психічні розлади, але також може бути характерною і для здорових людей, які потрапили в складні життєві обставини чи перенесли гостру стресову ситуацію.
Валентин Скрипник зазначає – суїциди можуть бути кількох видів – демонстративний, коли він відбувається на фоні розігрування театральних сцен із зображенням спроби самогубства і потребує «глядачів». Тобто, через «гру на публіку». Такий вид суїциду зазвичай проходить у вигляді спричинення неглибоких порізів, вживання невеликої кількості токсичних речовин. Він розрахований на співчуття з боку оточуючих. Втім, демонстративний суїцид може призвести і до згубних наслідків. Крім того, є суїцид афективний, коли спроба покінчити із життям здійснюється на висоті сильних емоцій, в полоні яких людина може знаходитись від кількох хвилин до годин або навіть діб. Можлива і афективна демонстрація при бажанні щоб смерть «справила враження». При афективній суїцидальній поведінці частіше обирається спроба повішання, отруєння токсичними та сильнодіючими препаратами.
«Найнебезпечніший суїцид – істинний, коли наміри піти з життя виношуються поступово. Поведінка будується так, щоб суїцидальна спроба була ефективною і жодні обставини не стали їй на заваді, – продовжує Валентин Скрипник. – Втім, офіційна статистика самогубств значно відрізняється від реальної, оскільки вона фіксує лише очевидні випадки. Але немає реальної статистики невдалих спроб самогубства, число яких по різним оцінкам в 10-20 разів більше, ніж завершених самогубств. Число завершених самогубств серед чоловіків в середньому в 4 рази вище, хоча жінки частіше чинять спроби, але обирають більш «заощадливі» методи, які рідше призводять до смерті».
На думку судових експертів, лікарів-психіатрів-суїцидологів можна виділити кілька груп ризику людей, схильних до самогубств. Серед них самотні або розлучені чоловіки та жінки, звільнені працівники, нещодавні пенсіонери, особи, що вживають наркотичні речовини, хворі на алкоголізм, психічні захворювання, поведінкові розлади тощо.
Також Валентин Скрипник стверджує: члени родини повинні звернути увагу на зміну поведінки своїх рідних і близьких, яка може передувати непродуманому рішенню здійснити суїцид. А це і тривожно-ейфорична поведінка, ззовні навіть схожа на підйом настрою, але з проявами метушливості, поспіху, незібраності, тривале порушення сну, утруднене засинання, безсоння, часті нічні пробудження, кошмарні сновидіння. У таких людей можуть з’являтися депресія, апатія, намагання провокації сімейного конфлікту, школярі пропускають заняття, не виконують домашнє завдання, не засвоюють шкільну програму. А ще у таких підлітків може з’явитися нездорова зацікавленість темою смерті, участь у деструктивних групах соціальних мереж тощо.
«Отже, – розповідає Валентин Скрипник, – діяльність по профілактиці суїциду має бути сфокусована на наступних напрямках: цілодобовій невідкладній телефонній допомозі, освітній програмі для населення, спрямованої на отримання знань про ознаки кризового стану та можливої небезпеки суїциду у себе чи близьких; активному виявленню та спостереженню за особами з групи суїцидального ризику (особливо за тими, хто вже вчиняв суїцидальні спроби, прямо або завуальовано погрожує вчинити суїцид); психологічному консультуванні населення; роботі кризових центрів, в яких здійснюються психотерапевтичні та реабілітаційні програми; підтримуючої терапії для тих, хто пройшов реабілітацію; створенні груп само- та взаємодопомоги.
Важлива складова профілактики суїциду – своєчасна психодіагностика. Основною ланкою в програмі запобігання самогубств є анонімна телефонна служба (телефон довіри), яка була заснована в 1953 р в Лондоні священиком Чад Вара і стала поширюватися країнами Європи та Америки. Мета телефонної служби – можливість запропонувати будь-якій людині, що знаходиться в кризовій ситуації та має думки про самогубство, контакт з співробітником, готовим вислухати його як друг, який може допомогти абоненту подолати кризову ситуацію, з якою він зіштовхнувся».
Отже, за фаховою допомогою щодо попередження суїцидів слід звертатися за адресою: м. Чернігів, вул. І Мазепи, 3 (поліклінічне відділення Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні), де працюють висококваліфіковані психологи та лікарі, а також цілодобово діє «телефон довіри» (гаряча лінія) 970-978.