Чому дітям та дорослим необхідно вакцинуватись проти дифтерії?
За повідомлення МОЗ України з початку року в країні було зафіксовано 20 випадків дифтерії, з них – 18 у жовтні місяці. Із зареєстрованих хворих – 19 дорослих.
Протягом останніх дев’яти років в Україні щорічно реєстрували поодинокі випадки дифтерії (за винятком 2017 р.). У 2010–2018 рр. загалом зареєстровано 56 хворих на дифтерію, з них 12 дітей та 44 дорослих. Летальних випадків не зафіксовано.
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок. Найчастіше захворювання проявляється утворенням щільної плівки та набряком слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи і часто призводить до смерті. Токсичне ураження серцево-судинної і нервової систем та вторинні інфекції також можуть мати летальні наслідки. Небезпечність захворювання характеризується високою смертністю, в 50 випадках з 1000.
Інкубаційний період хвороби триває 3-10 днів. Джерелом інфекції є хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсин. Збудник дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий. Токсин блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.
Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/чи обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднання вторинних інфекцій. Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:
· біль у горлі;
· підвищена температура, лихоманка;
· набряк слизової оболонки ротоглотки;
· наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
· набряк шиї;
· збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітин.
Ускладнення від дифтерії можуть включати:
· блокування дихальних шляхів;
· інфекційно-токсичний шок;
· пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
· ураження нервової системи;
· нефрозонефрит;
· легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень (https://moz.gov.ua/article/im
Для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів. Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація. Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП), наступну у 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі – АДП-М).
Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.
Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15-18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.
Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.
Для профілактики дифтерії у разі виникнення осередку інфекції контактні особи залежно від їхнього вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:
· нещеплені особи мають одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;
· особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у цьому році, мають негайно отримати чергову ревакцинацію;
· особи, імунізовані згідно з Календарем, мають отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) чи анатоксину АД-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії минув щонайменш рік.
В усіх областях України є безоплатні та якісні вакцини для щеплень і дітям, і дорослим. Їх закуповує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) у провідних виробників світу. Якість вакцин підтверджена Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Зробити щеплення проти дифтерії можна безоплатно у свого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра. Дорослі та діти можуть вакцинуватися в державних медичних закладах, а також у приватних лікарнях та у лікарів-ФОП, які підписали договір з НСЗУ.
Дізнатися про залишок вакцини в регіоні можна за посиланням https://docs.google.com/
Джерело: МОЗ України, Центр громадського здоров’я МОЗ України