Сибірська виразка

Виразки, що нагадують вугіллячко в полум’ї, некроз тканин: чим так небезпечна сибірська виразка

Сибірська виразка (карбункул злоякісний, антракс) – особливо небезпечна інфекційна хвороба, яка протікає в шкірній або септичній формі і характеризується значною інтоксикацією, розвитком серозно-геморагічного запалення шкіри, лімфатичних вузлів та внутрішніх органів. Це захворювання неодноразово згадувалося у творах античних та східних письменників і вчених, як «священний вогонь», «перський вогонь» тощо. Свою теперішню назву хвороба отримала у 1788 році,  коли російський лікар С. С. Андріївський описав у творі «Про сибірку» велику епідемію цієї інфекції в західносибірських губерніях, а в досвіді самозараження встановив ідентичність сибірки тварин та людини і довів можливість її передачі від тварин до людей.

Збудник сибірської виразки – Bacillus anthracis існує в двох формах – бацилярній (вегетативній) та споровій. Бактерія сибірки поза організмом при доступі кисню утворює спори, внаслідок чого має велику стійкість до високої температури, висушування та дезінфікуючих речовин. Вони можуть зберігати в грунті життєздатність протягом кількох десятиліть. Тваринам інфекція передається через траву, яку вони їдять. Серед людей в «зоні ризику» заразитися знаходяться особи, які працюють з м’ясом, тваринами або в лабораторіях. Інфікування можливе після контакту з хворою твариною та через продукти харчування заражені збудником.

На ранніх стадіях сибірську виразку можна сплутати з грипом або ГРВІ. Тому, при цій хворобі, дуже важливо якомога раніше провести діагностику та встановити діагноз, адже від цього безпосередньо залежить процес одужання захворілого, бо летальність при даному захворюванні дуже висока.

Перші ознаки – підвищення температури, озноб та збільшення лімфовузлів. Період інкубації дуже нетривалий – два-три дні, після якого на місці попадання мікроорганізму виникає запальний процес – «бульбашка» заповнена рідиною, яка червоніє та свербить. При розчісуванні (іноді і мимоволі) бульбашка лопається і на її місці утворюється виразка з темно-коричневим дном, піднятими краями та серозно-геморагічними виділеннями. Через добу виразка досягає 8-15 мм в діаметрі. В результаті некрозу тканин центральна частина виразки через 1-2 тижні перетворюється на чорний безболісний щільний струп, навколо якого є виражений запальний валик червоного кольору, що зовні нагадує вуглинку в полум’ї.

Сибірська виразка дуже небезпечна можливими ускладненнями, які розвиваються при несвоєчасно розпочатому лікуванні, внаслідок пізнього звернення хворого. Розпад тканин, порушення кровоносної системи, тахікардія, задишка, болі в грудях, кашель з виділенням пінистої кров’янистої мокроти, набряк легенів, сепсис, токсичний шок від розпаду клітин, ураження головного мозку, шлунково-кишкова кровотеча та перитоніт – імовірні ускладнення, які можуть стати причиною летального результату.

При своєчасному виявленні сибірська виразка успішно лікується антибіотиками та гамма-глобуліном. Раннє антибактеріальне лікування, яке відбувається виключно в умовах стаціонару,  має важливе значення, оскільки затримка значно знижує шанси на виживання. Застосування антибіотиків або будь-яких інших препаратів для самолікування чи профілактики захворювання без консультації лікаря, може тільки погіршити ситуацію і вкрай не рекомендоване. При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібні негайне звернення до лікаря та госпіталізація.

Щоб уникнути інфікування сибірською виразкою, необхідно:

• купувати м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
• при переробці та реалізації м’яса, м’ясопродуктів або будь-якої іншої тваринницької сировини дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших;
• під час догляду за тваринами дотримуватися виконання ветеринарно-санітарних правил;
• забій худоби проводити тільки з дозволу ветпрацівників;
• проводити ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
• контролювати захворюваність тварин, знищувати заражені трупи тварин;
• щеплювати тварин проти сибірки;

при контакті з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин обов’язково звернутися до лікаря та отримати курс екстреної профілактики антибіотиками.