Кожні 40 секунд у світі відбувається самогубство
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я глобальний стандартизований за віком показник поширеності самогубств в 2016 році склав 10,5 на 100000 чоловік. Разом з тим показники поширеності самогубств сильно варіювалися і становили від 5 до понад 30 на 100 000 чоловік. При тому, що в кількісному вираженні 79% самогубств у всьому світі припадають на країни з низьким та середнім рівнем доходу, відносний показник є найвищим в країнах з високим рівнем доходу і становить 11,5 на 100 000 чоловік. У країнах з високим рівнем доходу чоловіки здійснюють самогубство майже втричі частіше, ніж жінки, тоді як в країнах з низьким та середнім рівнем доходу показники по обом статям приблизно рівні.
Серед молоді у віці 15-29 років самогубство є другою головною причиною летальних випадків після загибелі у ДТП. Серед підлітків у віці 15-19 років самогубство – друга причина смерті серед дівчат (після ускладнень вагітності та пологів) і третя причина смерті серед юнаків (після ДТП і міжособистісного насильства).
Найбільш поширеними способами здійснення самогубств є повішення, отруєння пестицидами та самогубство з використанням вогнепальної зброї. Основними заходами, які довели свою ефективність у справі скорочення числа самогубств – є обмеження доступу до засобів здійснення самогубства, роз’яснювальна робота через засоби масової інформації з питань відповідального освітлення випадків самогубства, здійснення програм розвитку у молоді життєвих навичок, що дозволяють їм справлятися зі стресовими ситуаціями, раннє виявлення осіб, схильних до ризику скоєння самогубства, надання їм допомоги та подальше спостереження.
Більшість самогубств відбуваються імпульсивно в моменти кризи, коли втрачається здатність долати стресові ситуації в житті, такі як фінансові проблеми, розрив відносин або хронічний біль чи хвороба.
Самогубствам можна запобігати! Для попередження самогубств та спроб самогубства на рівні груп населення, субпопуляцій та окремих людей можуть застосовуватися наступні заходи:
- обмеження доступу до засобів самогубства (наприклад, пестицидів, вогнепальної зброї, деяких ліків);
- відповідальне висвітлення цих питань в засобах масової інформації;
- заходи на рівні навчальних закладів;
- впровадження алкогольної політики для скорочення шкідливого використання алкоголю;
- раннє виявлення, лікування та догляд за людьми з психічними розладами та різними залежностями, хронічними болями і гострими емоційними розладами;
- підготовка неспеціалізованого медичного персоналу з питань оцінки та управління суїцидальною поведінкою.
Важливими факторами пов’язаними з самогубством є психічні розлади. Депресія є одним з найпоширеніших психічних розладів, який призводить до самогубств, як серед підлітків, так і серед літніх людей. Для неї характерні зневіра, втрата інтересів чи бажань, почуття провини або низька самооцінка, порушення сну чи апетиту, відчуття втоми та погана концентрація. Своєчасне виявлення у рідних та близьких людей порушень в психічному здоров’ї може допомогти попередити самогубство.
Симптоми, які не варто ігнорувати та при наявності яких необхідно звернутися за допомогою до спеціалістів:
- підвищена стомлюваність, постійне відчуття слабкості та втоми;
- туга, поганий настрій;
- порушення уваги, нездатність зосередитися;
- тривога, дратівливість, занепокоєння, страх, панічні напади;
- порушення сну (безсоння, сонливість);
- зневага до свого зовнішнього вигляду;
- порушення пам’яті;
- болі в різних частинах тіла.
Тривожні ознаки того, що людина серйозно замислюється про самогубство:
- проголошення фраз типу «якщо я помру, ніхто не перейматиметься»;
- погрози вбити себе;
- пошук засобів вчинення самогубства, наприклад, спроби отримати пестициди, вогнепальну зброю або лікарські препарати, або ж пошук в Інтернеті інформації про способи піти з життя;
- прощання з близькими та друзями, роздача цінних речей або складання заповіту.
Що ви можете зробити?
- знайти відповідний момент та місце, щоб обговорити проблему з людиною, суїцидальні думки якої вас турбують. Дати їй зрозуміти, що ви хочете вислухати її;
- спробувати переконати людину в необхідності звернутися за допомогою до фахівця, наприклад, лікаря, фахівця в галузі психічного здоров’я, психолога або соціального працівника. Запропонувати сходити разом з нею на консультацію;
- якщо вам здається, що людина в небезпеці і може заподіяти собі шкоду, не залишайте її на одинці. Зверніться за спеціалізованою допомогою в служби невідкладної медичної допомоги або зателефонуйте до служби екстреної психологічної допомоги, або ж зверніться до членів сім’ї;
- якщо людина, за яку ви турбуєтеся, живе разом з вами, приберіть з дому все, що вона могла б використовувати для нанесення собі шкоди (наприклад, пестициди, вогнепальну зброю або лікарські препарати);
- не втрачайте контакт з людиною та регулярно цікавтеся, як у неї справи.
Пам’ятайте: якщо вам здається, що хтось із ваших знайомих думає про самогубство, поговоріть з ним про це. Вислухайте цю людину без осуду та запропонуйте вашу підтримку.
Самогубства – це складне питання, і тому зусилля щодо запобігання самогубств вимагають координації та спільної роботи цілого ряду секторів суспільства, включаючи сектор охорони здоров’я і такі сектори, як освіта, трудові ресурси, сільське господарство, бізнес, правосуддя, право, оборона, політика та ЗМІ. Ці зусилля повинні бути всеосяжними та комплексними, оскільки якийсь один підхід не може вплинути на настільки складне питання, як самогубства.