З чого складається піклування про психічний добробут. Піраміда психічної допомоги.

Психічний добробут є незамінною складовою загального здоров’я людини. Йдеться, перш за все, про змогу давати собі раду і повноцінно жити навіть у час стресу, а не тільки про відсутність симптомів розладів чи постійне відчуття щастя або «безхмарного неба»

Психічний добробут означає можливість людини відчувати весь спектр емоцій, будувати взаємини з іншими, витримувати життєві негаразди, робити свій суспільний внесок та реалізувати власні здібності

І ще декілька цікавих фактів, які можуть бути для вас новими:

• лише відсутність симптомів психічних розладів не є запорукою психічного добробуту.
• Люди із психіатричним діагнозом можуть мати психічний добробут.
• Стресові ситуації не завжди є травматичними, а інколи навіть можуть стимулювати напрацювання життєстійкості та формування психічного добробуту.

Піклування про психічний добробут полягає у впровадженні низки дій на різних рівнях – від особистого до національного

Сприятливими умовами для формування психічного добробуту, перш за все, є створення безбар’єрності – середовища, у якому буде комфортно всім. Це є важливою запорукою психічного добробуту, зокрема і для маломобільних людей.

Іншим прикладом є вакцинація від COVID-19, що запобігає не лише самій інфекції, а й появі важкого постковідного синдрому, який часто проявляється депресивними епізодами і проблеми із пам’яттю.

Також неодмінними складовими психічного добробуту є:

• інклюзивність суспільства для людей із психічними розладами чи синдромами,
• доступність фахової допомоги для всіх,
• протидія цькуванню (булінгу) в школах,
• зменшення шумового й світлового забруднення в містах,
• облаштування зелених зон та громадських просторів,
• запобігання і стримування розвитку хронічних захворювань.

Оптимальна організація системи піклування про психічне здоров’я нагадує піраміду, яка складається з неформальних послуг (самодопомоги та неформальної допомоги на рівні громади) та формальних (на первинному рівні, психіатричних послуг у лікарнях загального профілю, послуг у сфері психічного здоров’я на рівні громад, а на верхівці — допомоги в закладах довгострокового перебування та спеціалізовані послуги)

Система піклування про психічне здоров’я не може зводитися лише до якогось одного щабля описаної піраміди – жоден із них є не достатнім та ізольованим від інших.

Самодопомога

Самодопомога – це основа піраміди піклування, а ще вона присутня як невіддільна складова кожної зі сходинок. Адже для звернення по фахову допомогу, а згодом і для щирої відповіді в діагностичних опитувальниках, плідної роботи із психотерапевтом, довірливого спілкування із психіатром потрібна власна готовність людини працювати із собою

Самодопомога може полягати у наступному:

• Піклуватися про фізичне здоров’я (https://bit.ly/3yhklKZ) і добре самопочуття, зокрема, запобігати хронічним та інфекційним захворюванням, корегувати хронічні захворювання зміною способу життя або за необхідності медикаментами. Фізичне й психічне здоров’я взаємопов’язані.
• Дбати про повноцінне харчування (https://bit.ly/4bG1B6t), уникати «фаст-фуду», надміру кави, рафінованих вуглеводів. Обирати натомість овочі та фрукти, цільнозернові злаки.
• Намагатися поводитися асертивно, тобто відстоювати свої інтереси без порушення особистих кордонів інших людей. Це плекає віру в себе й зменшує відчуття роздратування й безпорадності.
• Вміти вчасно зупинятися й уникати самодеструктивних дій, як-от відмовлятися від сну (https://bit.ly/4dCW5Do), входити в черговий цикл вигорання на роботі, вдаватися до алкоголю чи стимуляторів.
• Знати інструменти, які допомагають особисто вам і повідомляти про них іншим. Наприклад, коли ви в розпачі, близькі можуть вдаватися до раціоналізації («Буває і гірше», «На це можна подивитися під іншим кутом…»), а вас це ще більше дратуватиме. Натомість мовчазна присутність поруч і обійми допоможуть більше. Тому потрібно сказати про це прямо і завчасно, наприклад: «Коли мені зле, нічого не говори, просто побудь зі мною (пожалій мене)».
• Вміти розпізнавати власні емоції, приймати їх і водночас вміти справлятися з ними: давати собі змогу горювати, не притлумлювати біль, гасити шкідливу агресію (шкідлива – тобто не доречна наразі, бо не пов’язана зі самозахистом).

Займатися ресурсною діяльністю, тобто такою, яка підживлює ваше «внутрішнє багаття добробуту». Це може бути читання, біг, спостереження за птахами, вишивання – залишайте для них простір у своєму житті.

• Співчутливо ставитися до себе. Уявіть, що прикрість, яка спіткала вас, сталася з вашою близькою людиною. Навряд чи б ви кинулися її чи його звинувачувати, сварити, вимагати від втомленої людини дій та енергійності. Тож не варто забагато вимагати від самих себе. Водночас співчутливе ставлення до себе не означає плекання інфантильності та безпорадності.

Самодопомога необхідна завжди, та ресурсна діяльність і здоровий сон не є гарантією і єдиною достатньою умовою для психічного добробуту. Далеко не всі життєві виклики можна подолати лише плеканням позитивних емоцій. Якщо ви відчуваєте, що самодопомога не допомагає, не звинувачуйте себе! Психічне здоров’я потребує піклування на різних рівнях.