Актуальні питання інфекційного контролю (ІК)

Інфекційний контроль (далі – ІК) – це комплекс заходів спрямований на попередження виникнення та поширення інфекційних захворювань шляхом впливу на механізми передачі даної інфекції. Заходи ІК мінімізують ризики передачі інфекції та забезпечують максимально безпечні умови перебування пацієнтів, відвідувачів та персоналу в закладах охорони здоров’я, мають вирішальне значення в отриманні успіхів від лікування, а також є одним із показників якості медичної допомоги. Оскільки епідемічне значення має повітряний шлях передачі інфекції, заходи ІК за ТБ мають бути спрямовані на зменшення викиду інфекційного аерозолю, зменшення його концентрації в повітрі закритих приміщень і ризику проникнення в дихальні шляхи сприйнятливої людини.

Об’єктом інфекційного контролю є:

• Нозокоміальна/внутрішньолікарняна інфекція або інфекція пов’язана з наданням медичної допомоги (надалі ІПНМД) це захворювання інфекційного походження, що виникає у хворого під час його лікування або обстеження в лікарняному/соціальному закладі, або після виписки з нього.
• ВЛІ набуваються пацієнтами, в яких вони були відсутні на момент візиту у лікувальний заклад – після відвідування лікарень або проведення специфічних медичних маніпуляцій вдома (внутрішньовенна терапія, сестринський догляд, катетеризація, тощо), протягом 48 годин після госпіталізації/маніпуляції/відвідування лікарні, а також протягом 30 днів після операції чи процедури гемодіалізу та протягом 90 діб після перебування в домі для пристарілих чи закладах тривалого перебування, за умови, що на момент початку лікування пацієнт не знаходиться в інкубаційному періоді іншого інфекційного захворювання.

За даними МОЗ України, статистичної форми №2 по Чернігівській області проблеми нозокоміальної інфекції в нашій державі та регіоні фактично не існує, а зареєстровані випадки скоріше є виключенням з правил.

Кількість випадків  ВЛІ в лікувально-профілактичних закладах області за останні 5 років складає від 3 до 20 випадків, що, виходячи з загальної кількості пацієнтів та проведених втручань та маніпуляцій майже у 50 разів нижче, ніж аналогічні показники у країнах ЄС.

ВЛІ є важливою причиною захворюваності та смертності. Приблизно 1 з кожних 20 стаціонарних пацієнтів має інфекцію, пов’язану з лікувальною допомогою. Ці інфекції коштують системі охорони здоров’я та гаманцю пацієнтів мільйони гривень.

Комісія з Інфекційного Контролю.

В усіх медичних та протитуберкульозних закладах області визначена структура управління заходами інфекційного контролю – створені Комісії з інфекційного контролю (КІК). В той же час рішення комісій мають достатньо формальний характер, однією з причин є велика кількість учасників (в середньому налічує біля 15 членів), відсутність повноважень та офіційно затверджених функціональних обов’язків з інфекційного контролю у членів комісій, що призводить до не ефективної роботи по напрямку інфекційного контролю.

План Інфекційного Контролю.

Відповідно оцінки планів з інфекційного контролю за ТБ, їх виконання, аналіз правильності розрахунку необхідного бюджету на заходи  з ІК та реальні обсяги їх фінансування. Кожний заклад має план реалізації заходів інфекційного контролю, але виявлено, що даний план зазвичай носить формальний характер, а розрахунок фінансування проводиться не в повному обсязі по багатьох з областей.

Зонування приміщень.

На планах закладів розподіл всіх відділень відповідно до ступеня ризику інфікування позначено кольорами (червоний, жовтий, зелений). Проте, як показали результати моніторингових візитів, дуже рідко такий поділ відповідає реальності. Не вдається організувати дотримання вимог до зон середнього та низького ризику через непристосовану конструкцію будівель протитуберкульозних закладів, недостатність повітряних шлюзів, механічної вентиляції та інших адміністративних заходів, тому на справді є лише одна зона – високого ризику інфікування на ТБ.

Розподіл потоків.

У всіх ПТЗ має здійснюватися розподіл потоків хворих за результатами мікроскопії мазка мокротиння на КСБ та даними чутливості до протитуберкульозних препаратів. Але під час візитів впродовж звітного періоду не один заклад не мав ефективного розподілу потоків хворих в стаціонарі.

Організація кімнати збору мокротиння.

Виявлено, що під час організації збору мокротиння у лікувально-профілактичних закладах перевага віддається збору поза приміщеннями, на відкритих майданчиках у відповідності до вимог Стандарту щодо майданчиків для збору мокротиння. Поряд з цим, у незначній кількості закладів, виділені кімнати для збору мокротиння. Більшість цих кімнат не відповідають вимогам Стандарту в частині обладнання та контролю за ефективністю роботи локальних вентиляційних установок та фактично є зоною високого ризику, де не діють засоби контролю за станом повітря.

Навчання персоналу.

Питання підвищення рівня знань з інфекційного контролю перебуває на низькому рівні. В багатьох закладах наявні графіки навчання персоналу, але проведення занять в більшості випадків не здійснюється, або носить формальний характер.

Інженерний компонент (контроль за станом повітря закритих приміщень)

У протитуберкульозних закладах для видалення інфекційного аерозолю із зон високого та середнього ризику зазвичай використовується локальна вентиляція (рентген-кабінет, кабінет ендоскопії, кімната для збору мокротиння, шафи біологічної безпеки, лабораторії). Вентиляція загального типу встановлена в усіх протитуберкульозних закладах, але знаходиться в неробочому стані або працює не ефективно, вмикається лише періодично, не обслуговується, або не вистачає коштів на електроенергію для забезпечення цілодобового режиму роботи. Як правило, моніторинг роботи вентиляційних систем з боку відповідальних осіб протитуберкульозних закладів відсутній через брак необхідного устаткування в закладі, або через брак коштів для укладання договорів із спеціалізованими організаціями, які можуть здійснити оцінку ефективності роботи вентиляційних систем.

Індивідуальний компонент (захист органів дихання)

Для забезпечення індивідуального захисту органів дихання медичні працівники повинні використовувати респіратори в зонах високого та середнього ризику інфікування на туберкульоз та під час проведення аерозоль-генеруючих процедур. За звітними даними забезпеченість респіраторами в області – 68,8% із розрахунку – 1 респіратор орієнтовно на 8 годин роботи в зонах ризику. Охоплення медпрацівників тестуванням на щільність прилягання респіратора здійснюється лише в обласному протитуберкульозному диспансері.

Висновки з питань організації інфекційного контролю

Медичні заклади області не відповідають необхідним критеріям інфекційного контролю. Спостерігається низька якість організаційних та управлінських заходів щодо інфекційного контролю в регіонах, таких як планування заходів з ІК, розрахунки фінансового забезпечення та своєчасна їх подача розпоряднику коштів, розподіл потоків хворих та проведення оптимізації ліжок. Не досягнуто рівня, встановленого Стандартом з ІК, щодо заходів індивідуального захисту органів дихання та роботи з бактерицидними лампами. Відсутність якісної оцінки ефективності роботи бактерицидних ламп та вентиляційних систем, а також коштів для енергозабезпечення механічної вентиляції Відсоток працівників що пройшли ФІТ-тест  є основною причиною зниження ефективності заходів контролю за станом повітря у закритих приміщеннях. Розпорядники коштів (структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних не забезпечують запланованого рівня виділення коштів відповідно до потреби для реалізації заходів інфекційного контролю (у  районах забезпеченість медпрацівників респіраторами не досягає 70%). Не завершена у ряді закладів розробка СОПів, що також відноситься до недоліків реалізації адміністративних заходів. Наявність захворюваності медичних працівників свідчить про порушення вимог інфекційного контролю.