Як піклуватись про ментальне здоров’я школярів
Школа – одне з найважливіших місць соціалізації дітей, де вони вчаться будувати контакти, вирішувати конфлікти, лідирувати та слухатися. А стресова атмосфера у школі може серйозно вплинути на дитяче ментальне здоров’я.
Часто батьки пропускають у своїх дітей перші тривожні симптоми, пов’язані з ментальним здоров’ям. Натомість вчителі у школі можуть швидше помітити зміни у поведінці дитини, оскільки бачать її у взаємодії з однолітками.
Тож експерти онлайн-платформи Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської «Ти як?» розповіли, як батьки та вчителі можуть підтримати ментальне здоров’я дітей, допомогти їм розрізняти й висловлювати свої емоції та протидіяти булінгу у школі.
По-перше, не варто боятися говорити про ментальне здоров’я. Воно має зайняти окрему позицію у системі шкільних цінностей. Потрібно вчити дітей дбати не тільки про своє тіло та довкілля, а й про добробут та психіку.
По-друге, варто організувати простори, сприятливі для фізичного здоров’я дітей, де вони можуть побігати, пострибати, пограти в активні ігри. Або навпаки – полежати та відпочити, якщо втомилися, а також простори для «розвантаження» – кімнати, де ніхто не потурбує і які допоможуть заспокоїтися та зосередитися.
По-третє – запровадити програми для попередження проблем, пов’язаних із ментальним здоров’ям – антибулінгові, з конфлікт-менеджменту тощо. Дітям і вчителям стане легше взаємодіяти, і психоемоційний стан покращиться у всіх.
Обов’язково необхідно підтримувати школярів, які вже відчувають труднощі з ментальним здоров’ям, а також вчити дітей просити про допомогу. Так посилюється психологічна відновлюваність: ми не стаємо стійкішими до стресових подій, але швидше повертаємося в ресурсний стан. За необхідності варто скерувати дитину за фаховою підтримкою. А також впевнитися, що дитина отримала допомогу.
Окрему увагу варто приділити такому найпоширенішому явищу у школі, як булінг…Якщо дитина регулярно потерпає від булінгу й не отримує допомоги, це може призвести до тривожності, замкненості, депресії та навіть суїцидальних думок. Саме тому ігнорувати прояви булінгу дуже небезпечно.
Найперше – вчителі, батьки та діти повинні розуміти, що таке булінг. Коли над однокласником постійно сміються інші, називають його неприємними словами, кріплять на спину стікери – це вже ознаки цькування. Інколи самі вчителі стають провідниками непрямого булінгу: їм також треба розуміти, що вони роблять не так, та як поводитися правильно.
Толерантність до булінгу повинна бути нульовою. Миттєва реакція з боку школи допоможе зупинити цькування та попередити майбутні випадки.
Окрім того, необхідно навчити дитину керувати емоціями, що дозволить їй краще долати виклики в дорослому житті, легше комунікувати з іншими, проявляти емпатію, розуміти себе й дбати про своє ментальне здоров’я. Тут у пригоді стане власний приклад – говоріть про свої емоції та показуйте, як даєте їм раду. Коли дитина трошки подорослішає, запропонуйте розв’язувати різні ситуації разом, а потім обговоріть, чому певні рішення доречні або ні. Наприклад: «Ти не можеш розстебнути ґудзик і дратуєшся. Що ти можеш зробити? Ти можеш або попросити про допомогу, або спробувати розстебнути ґудзик ще раз. Що ти хочеш зробити?».
Також учіться контролювати власні емоції: відмовтеся від криків та покарань. Не піддавайтеся емоційному пориву покарати дитину – так ви тільки налякаєте її та похитнете довіру до вас. Присоромлення, покарання і «шльопання» – це емоційне і фізичне насильство над дитиною. Краще покажіть дитині, як вам вдається подолати роздратування, говоріть спокійно. Думайте про те, що вона так поводиться не «на зло» і не тому, що «погана» чи «невихована» – їй просто важко впоратися з емоціями.
Частіше обнімайте дитину.Тілесний контакт із батьками допомагає дитині відновити психологічний зв’язок і відчути себе в безпеці. Якщо дитина засмучена або пригнічена, підтримайте її. Спробуйте зрозуміти, що призвело до істерики й тоді з часом ви зможете попереджати такі емоційні сплески.
Хваліть дитину.«Перехвалити» чи «зіпсувати похвалою» дитину неможливо. Навпаки – діти, яких часто хвалять, виростають впевненими у собі. Тому щоразу, як дитина говорить про свої почуття, хваліть її за це. Так вона зрозуміє, що висловлювати свої почуття й обговорювати їх з іншими людьми – це нормально.
На онлайн-платформі Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської «Ти як?» https://howareu.com/ можна знайти різноманітні поради та техніки й опанувати навички самодопомоги. Перетворіть свою турботу про себе на гру. Мозок любить цікаві завдання, а ви – заслуговуєте на підтримку й тепло, навіть у найтемніші дні.
Ставтеся уважно до власного здоров’я та здоров’я близьких! Якщо ви або ваші рідні страждаєте панічними атаками чи безсонням, втратили інтерес до життя, маєте думки про самогубство – зверніться до психолога чи психотерапевта, які здатні надати вам якісну підтримку. Або ж поспілкуйтеся зі своїм сімейним лікарем.