Цукровий діабет II типу у дітей: фактори ризику та профілактика
Ще донедавна цукровий діабет II типу вважали хворобою виключно дорослих, однак сьогодні його дедалі частіше виявляють у дітей. Однією з причин є зростання кількості випадків ожиріння.
Цукровий діабет II типу — це захворювання, за якого організм не може ефективно використовувати інсулін, який він виробляє. Унаслідок цього рівень глюкози (цукру) в крові постійно зростає.
Цукровий діабет II типу в дітей зазвичай має більш агресивний перебіг. Якщо його не лікувати, підвищений рівень цукру в крові може спричинити незворотні ушкодження в організмі. Водночас за умови дотримання лікування, призначеного лікарем, зміни способу життя та підтримки близького оточення, цукровий діабет II типу можна ефективно контролювати, жити повноцінно й уникнути ускладнень, зокрема з боку серця, нирок, очей і нервової системи.
Фактори ризику розвитку цукрового діабету II типу в дітей
Є низка факторів, які суттєво підвищують ризик розвитку захворювання в дітей:
- Надмірна маса тіла/ожиріння: надлишкові жирові відкладення, особливо в зоні живота, знижують чутливість клітин до інсуліну — гормону, що регулює рівень цукру в крові.
- Малорухливий спосіб життя: недостатня рухова активність знижує витрати енергії, сприяє набору маси тіла й погіршує чутливість до інсуліну.
- Нездорова дієта: часте споживання газованих напоїв, соків з доданим цукром, солодощів, фастфуду, напівфабрикатів, копченостей (ковбаси, сосиски тощо) сприяє підвищенню маси тіла та порушенню обміну речовин
- Спадковість: діти, у яких є батьки або брати/сестри з цукровим діабетом II типу, мають вищу ймовірність розвитку захворювання.
- Вік: цукровий діабет II типу зазвичай розвивається у підлітковому віці, особливо під час гормональних змін.
- Гестаційний діабет у матері: якщо мама дитини хворіла на діабет під час вагітності, це підвищує ймовірність розвитку діабету в дитини.
- Передчасні пологи або низька маса тіла при народженні: діти, які народилися передчасно (до 39 тижнів вагітності) або з недостатньою масою тіла, мають підвищений ризик у майбутньому.
Кожна пʼята дитина в Україні має надлишкову масу тіла
Згідно з результатами першого в Україні дослідження поширеності надлишкової маси тіла та ожиріння серед дітей молодшого шкільного віку, проведеного в рамках Європейської ініціативи ВООЗ (COSI), в Україні серед дітей 6–8 років надлишкова маса тіла спостерігається у 22,96%, з них 9,13% мають ожиріння, а 2,63% — важке ожиріння.
Як знизити ризик розвитку цукрового діабету II типу в дітей
- Стежте, щоб дитина харчувалася збалансовано
- її раціон має містити овочі, фрукти, цільнозернові продукти, нежирне м’ясо;
- навчайте дитину принципів здорового харчування з раннього віку — це допоможе сформувати корисні звички на все життя.
- Обмежуйте вживання солодких напоїв, фастфуду тощо
- натомість пропонуйте дитині корисні альтернативи: воду, домашні страви та здорові перекуси — горіхи, фрукти, йогурт без цукру.
- Заохочуйте активно рухатися щодня
- діти мають бути активними щонайменше 60 хвилин щодня. Це може бути гра на свіжому повітрі, їзда на велосипеді, танці або спортивні секції;
- рухова активність допомагає контролювати масу тіла, покращує обмін речовин і підвищує чутливість організму до інсуліну.
- Слідкуйте за індексом маси тіла (ІМТ) дитини
- формула розрахунку індексу маси тіла: ІМТ = m : h², де m — маса тіла в кілограмах, а h — зріст в метрах. Розрахувати індекс маси тіла можна за допомогою онлайн-калькулятора на сайті ЗНАЇМО;
- інтерпретувати, про що свідчить ІМТ для дитини, можна лише з урахуванням її статі та віку. Таблиці співвідношення віку й індексу маси тіла для хлопців і дівчат віком від 5 до 19 років доступні за посиланням https://znaimo.gov.ua/media/pdf/IMT_Table_WHO.pdf ;
- якщо ІМТ перевищує норму або нижче норми, варто звернутися до педіатра чи сімейного лікаря, які допоможуть підібрати оптимальний план харчування та рухової активності для запобігання хронічним захворюванням, зокрема цукровому діабету II типу.
Цукровий діабет II типу у дітей — серйозне захворювання, але його можна контролювати. Своєчасна діагностика, дотримання лікування, зміна способу життя та підтримка близького оточення допомагають уникнути ускладнень і забезпечити дитині повноцінне життя.