Новий порядок надання психіатричної допомоги в стаціонарах: орієнтир на гідність і права людини замість каральної психіатрії радянського зразка

Страх та стигма щодо лікування у психіатричних лікарнях часто заважають людям зважитися принаймні на звернення до сімейного лікаря з питань свого ментального здоров’я. Причина тому – пам’ять про методи каральної психіатрії, які діяли в Радянському Союзі і які стають ще більш жорстокими в сучасній росії.

Але в України інший шлях – європейській, з орієнтацією на визнання і дотримання прав людини, у тому числі у сфері психіатричної допомоги. Так, у 2017 р. були прийняті поправки до Закону України «Про психіатричну допомогу» та ухвалена КМУ Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року. Нею передбачено необхідність посилення диференційованості надання допомоги у сфері охорони психічного здоров’я та підвищення чутливості до потреб специфічних суспільних груп. Крім того, йдеться й про поліпшення доступності допомоги шляхом децентралізації та реорганізації процесу її надання. 

Нині зроблено ще один важливий крок для захисту пацієнтів з психічними розладами: наказом МОЗ України від 07.12.2023 № 2085 затверджено Порядок надання психіатричної допомоги в стаціонарних умовах, який визначає механізм надання такої допомоги з огляду на пріоритет прав і гідності людини.

Протягом багатьох років допомога у сфері психічного здоров’я була зосереджена переважно у спеціалізованих медзакладах, що сприяло стигматизації та не забезпечувало належного рівня мультидисциплінарного підходу до лікування й реабілітації осіб із психічними розладами. А тому МОЗ змінює систему і підходи у цій сфері. 

«Уперше з 2000 року затверджено комплексний документ, який визначає порядок надання психіатричної допомоги в стаціонарних умовах та базується на міжнародних стандартах поводження з людьми, які страждають на психічні розлади, з огляду на пріоритет прав і гідності людини, зазначених у Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року. Затверджений наказ змінює підходи у лікуванні пацієнтів психіатричних лікарень. Він про права і гідність людини, про ефективні та сучасні методи, а не про виправні, які нам дістались у спадок від радянської системи психіатрії. Психіатричний стаціонар – це не тюрма і не виправна колонія, а медичний заклад, де пацієнти отримують необхідну їм допомогу і лікування», – зазначив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

Дотепер, наприклад, в Україні до половини всіх дітей і підлітків, які відповідають критеріям психічних розладів, отримують субоптимальний рівень лікування (або й взагалі його не отримують), попри наявність ефективних методів лікування. При цьому діти зі складними психічними розладами особливо мають ризик неадекватного лікування, оскільки оптимальний догляд вимагає координації медичних, освітніх і соціальних служб. А тому зміни є вкрай необхідними. 

Затверджений наказ сприятиме доступності та вдосконаленню послуг з охорони психічного здоров’я шляхом підвищення ефективності діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів. Він має на меті захист прав пацієнтів у психіатричних закладах, зокрема права пацієнтів на гідні умови перебування та лікування; запобігання будь-якій формі фізичного, психологічного чи експлуатаційного насильства над пацієнтами.

Поміж іншого новий порядок надання психіатричної допомоги в стаціонарних умовах передбачає:

• заборону надавати психіатричну допомогу особам до 18 років у відділеннях для дорослих;
• обов’язковий огляд та фіксацію всіх тілесних ушкоджень у разі госпіталізації пацієнта;
• заборону замикати вхідні двері до приміщень та палат і встановлювати ґрати на вікнах палат;
• гарантії вільного спілкування пацієнтів з відвідувачами без присутності персоналу;
• право вести телефонні розмови та користуватися мережею Інтернет;
• необмежене конфіденційне спілкування з уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, адвокатом, законним представником, представниками міжнародних організацій;
• відповідність приміщень, що використовуються для психіатричної допомоги у стаціонарних умовах, вимогам державних будівельних норм, державних медико-санітарних нормативів та державних медико-санітарних правил, що визначені для такого виду закладів;
• постійний та вільний доступ пацієнтів до питної води, засобів гігієни, санітарного обладнання.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» пацієнти за рішенням лікуючого лікаря-психіатра (лікаря-психіатра дитячого) в інтересах захисту їх здоров’я чи безпеки, а також в інтересах здоров’я або безпеки інших осіб, можуть бути обмежені: приймати відвідувачів наодинці; придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку; перебувати на самоті. Рішення про такі обмеження мають бути занесені у відповідну форму № 003/о із зазначенням строку обмеження та відповідним обґрунтуванням. 

Довідка: у даній сфері суспільних відносин діють такі нормативно-правові акти: Конституція України; Закони України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про психіатричну допомогу», «Про охорону дитинства»; Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1018-р.