ВІЛ і психічне здоров’я: як подолати страх і стрес

Дізнатися про ВІЛ-позитивний статус — це подія, яка може перевернути світ людини з ніг на голову. У перші хвилини, дні чи навіть тижні після діагнозу багатьох накриває хвиля емоцій — страх, тривога, розпач, злість, сором, розгубленість, відчуття провини. Хтось закривається в собі, хтось намагається зберігати «силу» зовні, але зсередини відчуває себе втраченим.

Важливо пам’ятати: такі реакції — це нормально

Це людська відповідь на кризу, на нову реальність, яка лякає саме тим, що невідома. До цього додається ще один потужний чинник — стигматизація, яка, на жаль, досі існує в суспільстві. Люди з ВІЛ можуть відчувати, що їх не зрозуміють, осудять або навіть відштовхнуть. Така соціальна напруга ще більше погіршує психоемоційний стан і може призводити до ізоляції, самозвинувачень та навіть депресії.

Чому психічне здоров’я ЛЖВ потребує особливої уваги?

Психічні розлади, зокрема депресія і тривожність, виявляються у людей з ВІЛ у кілька разів частіше, ніж у загальній популяції. На це впливають:

• Постійна соціальна стигма
• Страх відмови з боку близьких
• Втрата роботи або підтримки
• Біологічні фактори, пов’язані з самим вірусом або ліками.

Діагноз може змінити життя, але не зупиняє його. Завдяки сучасному лікуванню люди з ВІЛ можуть жити повноцінно і так само довго, як люди без ВІЛ, за умови регулярного прийому антиретровірусної терапії (АРТ).

ВІЛ і страх

Страх — це перше, що може виникнути після діагнозу. Страх перед майбутнім, перед реакцією рідних чи колег, перед життям із терапією.

Він може проявлятись як:

• прискорене серцебиття
• безсоння
• тремтіння, пітливість
• відчуття напруги або “застою” в тілі
• уникнення спілкування, навіть із близькими

Дехто боїться говорити про свій статус, хтось — просто не знає, що буде далі. Це природно. Важливо не залишатися з цим наодинці.

Що допоможе:

• відкрита розмова з лікарем, соціальним працівником, психологом
• знання — чим більше ви знаєте про ВІЛ, тим менше місця для страху
• початок лікування — контроль над станом зменшує тривогу
• підтримка від близьких чи груп допомоги

ВІЛ і стрес: непомітний ворог

Окрім страху, люди, які живуть з ВІЛ, часто стикаються з тривалим стресом. Це може бути стрес через щоденне приймання ліків, медичні обстеження, дискримінацію або постійне очікування “поганих новин”.

Хронічний стрес виснажує нервову систему, впливає на сон, апетит, концентрацію, а головне — послаблює імунну систему, що критично важливо для людей з ВІЛ.

Як розпізнати, що стрес вас переповнює:

• часті головні болі, втома
• дратівливість, замкнутість
• відсутність апетиту або переїдання
• відчуття “порожнечі” або безнадії
• неможливість зосередитись навіть на простих речах

Як собі допомогти:

• виконуйте дихальні вправи (глибоке повільне дихання з фокусом на видих)
• спілкуйтеся з людиною, яка приймає вас без осуду
• зменшіть інформаційне навантаження (перегляд новини, соцмереж)
• зверніться до фахівця — свого лікуючого лікаря, соціального працівника, психолога

Пам’ятайте: стрес — це не ваша провина, а природна реакція організму на тривалий тиск. З ним можна й потрібно працювати і можна його подолати. Якщо ж симптоми не минають упродовж 2–4 тижнів, посилюються або заважають повсякденному життю, не намагайтеся пройти це на самоті — обов’язково зверніться по допомогу до фахівця.

Де шукати психологічну допомогу?

В Україні працюють сервіси для підтримки: Онлайн-платформа: TellMe – Безкоштовні психологічні консультації. Ваша підтримка поруч!

Гарячі лінії:

• LifeLineUkraine: 7333
• Психологічна допомога: 0 800 500 335
• Лінія емоційної підтримки МОМ: 0 800 211 444
• Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО «Ла Страда-Україна»: 0 800 500 225

Як відновити внутрішню рівновагу

1. Не замовчуйте почуття — це нормально відчувати і страх, і злість, і смуток

2. Зберігайте рутину — лягайте та прокидайтесь в один і той самий час

3. Будьте в русі — спорт, танці, прогулянка в парку допомагають

4. Говоріть із тими, кому довіряєте.  Мовчання лише посилює тривогу

5. Займайтесь улюбленою справою — творчість, читання чи допомога іншим

6. Повноцінно харчуйтеся — стабільне тіло = стабільні емоції

7. Просіть про допомогу — це сильний і зрілий крок

8. Медитуйте або практикуйте техніки релаксації.