Вигорання та втома від співчуття у медичних працівників: ознаки та як впоратися

Психічне здоров’я є важливою частиною системи громадського здоров’я. Система не може бути стійкою без підтримки людей, які її забезпечують, – медичних працівників. Робота медиків часто вимагає значних емоційних і фізичних зусиль, через що виникає ризик виникнення професійного вигорання та/або особливого виду стресу — втоми від співчуття.

Як визначити наявність професійного вигорання

Щоб дізнатися, чи є у вас професійне вигорання, дайте відповіді на ці запитання:

• Ви сумніваєтеся в цінності своєї роботи?
• Ви через силу добираєтесь на роботу або починаєте працювати?
• Ви відчуваєте відстороненість від роботи та людей, з якими працюєте?
• Чи ви втрачали терпіння під час спілкування з колегами або пацієнтами?
• Вам бракує енергії, щоб якісно виконувати свою роботу?
• Вам важко зосередитися на роботі?
• Результати праці не приносять вам задоволення?
• Ви відчуваєте розчарування від своєї роботи?
• Ви сумніваєтеся у своїх навичках та здібностях?
• Ви намагаєтеся покращити або приглушити відчуття за допомогою їжі, наркотиків або алкоголю?
• Ваш режим сну змінився?
• Чи є у вас головні болі, проблеми зі шлунково-кишковим трактом або інші скарги на фізичне самопочуття без видимих причин?

Якщо ви відповіли «так» на будь-яке з цих питань, можливо, у вас професійне вигорання. Поговоріть про це з фахівцем з психічного здоров’я.

Причини вигорання у медичних працівників

Причин професійного вигорання чимало. Коли людина не бачить сенсу у своїй діяльності, не має підтримки з боку колег або не встигає відновлювати ресурси, з часом вона може втратити мотивацію, енергію й цікавість до професії.

До того ж у сфері медицини є додаткові фактори вигорання:

1. Емоційне навантаження під час догляду за хворими та стикання з людськими стражданнями і смертю.

2. Тиск від взаємодії з пацієнтами та їхніми родинами.

3. Робота в ризикованих умовах, як-от небезпека заразитися інфекцією.

4. Неконтрольований робочий графік — нічні зміни, понаднормові години роботи тощо. 

Втома від співчуття як окремий вид стресу

Медичні працівники можуть переживати втому від співчуття — це особливий вид стресу, який виникає внаслідок частого контакту з людьми, що зазнали травм. У таких умовах медики стають надмірно вразливими до чужого болю та страждань, від чого може знижуватися якість надання медичної допомоги.

Що робити, коли відчуваєте, що «вигораєте» 

1. Подбайте про свій організм: забезпечте собі повноцінний сон, збалансоване харчування і рухову активність. Якщо можете — візьміть відпустку, щоб відпочити від роботи. 

2. Тримайте баланс між турботою про інших і про себе: чим більше віддаєте іншим, тим більше вам треба часу для відновлення.

3. Встановлюйте особисті межі: знижуйте тиск на себе, вчіться відмовляти без почуття провини, розвивайте навички асертивності — ви маєте право сказати «ні». 

4. Організовуйте свій час ефективно: визначайте пріоритети, дробіть великі задачі, делегуйте завдання іншим, якщо є можливість, і не соромтеся просити про допомогу.

5. Відвідуйте супервізії чи інтервізії – зустрічі для обговорення професійних проблем з колегами чи наставниками у вашій сфері.

Якщо відчуваєте, що самі не впораєтеся, зверніться по допомогу — запишіться до психолога чи психотерапевта.

Отримати безоплатні послуги з психічного здоров’я можна у сімейного лікаря, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я mhGAP. Дізнатися, де працює такий лікар, а також інші фахівці, що надають меддопомогу за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога», можна за посиланням https://edata.e-health.gov.ua/e-data/dashboard/pmg-psychiatry.

У кризовій ситуації зателефонуйте на лінію підтримки від Національної психологічної асоціації за номером 0-800-100-102. Лінія доступна щодня з 10:00 до 20:00.

Центр громадського здоров’я проводить відкриті зустрічі підтримки для медичних працівників, які працюють із вразливими групами населення у сфері ВІЛ, туберкульозу та замісної підтримувальної терапії (ЗПТ). Слідкуйте за анонсами на сторінках соціальних мереж ЦГЗ, щоб дізнаватися про дати наступних зустрічей.